Через нестачу вагонів трамвайну лінію на Набережному шосе було відновлено однією з останніх. Лінія будувалася вже двоколійною і зразу до Наводницького мосту. 30 квітня 1951 року вагони типу Х та К депо ім. Красіна пішли маршрутом № 28 Поштова пл. - Наводницький міст з проміжними зупинками (у дужках офіційні назви зупинок, затверджені 1952 року): 2-і східці (Кам'яні сходи до Володимирського узвозу); 4-і східці (Кінець підпірної стіни Набережної); Подільські кріпосні ворота; Ланцюговий міст (Колишній міст ім. Бош); Дніпровський узвіз. На лінії працювало 2 вагони з 20-хвилинним інтервалом. Пасажиропотік зростав лише у літні періоди у зв'язку з масовими виїздами на відпочинок, адже набережна Дніпра у ті роки ще мала природні обриси. Окрім Набережної 1951 року також планувалось будівництво трамвайної лінії по вул. Старонаводницькій, яке відклали на майбутнє через зменшення фондів.

Новозбудований міст ім. Патона урочисто відкрили 5 листопада 1953 року, а маршрут № 28 подовжили до КП (Контрольний Пункт, зараз Ленінградська пл.) 1 листопада 1954 року; на новій лівобережній дільниці з'явилися перші зупинки трамваю: Автострада, Кухмістерська Слобідка, Березняки та КП (Дарниця). На двох з них - „Автострада" та „КП" встановили павільйони чекання. Відтоді депо ім. Красіна випускало на маршрут тільки 4-вісні двоконтролерні вагони (7 одиниць). Тим часом розбудова трамвайної мережі на лівому березі тривала - 16 жовтня 1955 вагони пішли до селища Шовкокомбінату; додалося ще три зупинки: Селище ТЕЦ, ТЕЦ, Селище Шовкокомбінату (остання - з павільйоном). Вагонів на маршруті стало 8. 14 лютого 1956 року маршрут було подовжено ще на один перегін до Шовкокомбінату, а після дослідження пасажиропотоків з 13 червня маршрут розділили на два: № 28 Поштова пл. - ДШК (5 вагонів) та № 28к (з 1 липня одержав № 29) Поштова пл. - КП (6 вагонів); маршрути обслуговувалися вже силами двох депо - ім. Красіна та ім. Леніна. З квітня 1956 року на Набережному шосе стали використовувати поздовжньо-ланцюгову підвіску контактної мережі на кронштейнах, що збільшило величину прольоту між опорами (70 м замість 35 м) та позитивно відбилося на швидкості обертання вагонів. Відтоді нові лінії на лівобережжі будувалися за такою системою.

Автобусні маршрути змінювалися ще швидше й у більшості випадків маршрути реорганізовувалися у зв'язку з подовженням тролейбусних або трамвайних маршрутів. Так, 12 червня 1951 року маршрут № 2 скорочено: Наводницький міст - ДВРЗ, 25 липня скорочено і маршрут № 3, а кінцеву маршруту № 10 перенесено з пл. Толстого до Поштової пл. Станом на кінець 1953 року на лівобережжі діяли такі автобусні маршрути (у дужках - кількість автобусів на маршруті; інтервал у хвилинах):

2. Наводницький міст - ДВРЗ (5; 12)

3. Наводницький міст - Рембаза (школа № 35) (5; 16)

10. Наводницький міст - хутір Червоний (1; 60)

11. Микільська слобідка - Биківня (1; 60)

15. Поштова пл. - Бориспіль (4; 37)

16. Поштова пл. - Броварі (5; 26)

18. Наводницький міст - Шовкобуд (2; 30)

26. Поштова пл. - Микільська слобідка (3; 21)

1954 року автобуси пішли до Воскресенської слобідки та у Нову Дарницу. Після відкриття трамвайного сполучення через міст ім. Патона автобусну мережу з 15 листопада було знову реорганізовано, при цьому кінцеву зупинку маршрутів № 2-3-18 „міст ім. Патона" перенесли ближче до трамвайного павільйону (у дужках - кількість автобусів на маршруті; інтервал у хвилинах):

2. Міст ім. Патона - ДВРЗ (4; 15)

3. Міст ім. Патона - школа № 35 (6; 13)

10. Володимирський ринок - хутір Червоний (2; 55)

11. пл. КП - Биківня (1; 40)

18. Міст ім. Патона - Шовкобуд (4; 15)

26. Микільська слобідка - Нова Дарниця (ринок) (3; 15)

27. пл. КП - ДВРЗ (2; 14)

31. пл. КП - хутір Червоний (1; 40)

35. пл. КП - Воскресенська слобідка (обслуговувався ГАЗ-51)

37. Нова Дарниця - Шовкобуд (1; 40)

Поступово забудовувалося Соцмістечко, на перегоні між хутором Березняки та КП з'явилася зупинка „Гуморегенераторний завод", зросла кількість пасажирів і між КП та Шовкокомбінатом. Тож з 1 січня 1957 року в робочі дні зранку на маршрут № 28 виходили всі 13 вагонів (9 з депо Красіна та 4 з депо Леніна), а вдень 4 вагони курсували за маршрутом № 29. Так тривало недовго, оскільки стала до ладу нова дільниця до Дарницького вокзалу, і маршрут № 29 з 30 квітня пішов туди. З'явилися й нові зупинки: Гастроном, 3-й автопарк, Шляхоексплуатаційна дільниця (ШЕД), Віадук, Дарницький вокзал. Маршрут обслуговувало депо Леніна (6 двоконтролерних вагонів).

Лінія маршрутів № 28 та 29 сполучалася з основною Подільсько-Печерською лінією службовою одноколійною лінією. Завершення прокладання другої колії дозволило подовжити маршрут № 28 з Контрактової пл. (1 червня 1957 року). Таким чином, вперше лівобережна лінія одержала спільну частину маршруту з популярними маршрутами № 16 та 20. Це також дозволило випускати на маршрут № 28 вагони МТВ-82. 26 жовтня відкрився перший чисто лівобережний маршрут № 22, який сполучив обидві лівобережні кінцеві - ДШК та Дарницький вокзал. Три вагони (пізніше - двовісні поїзди) на маршрут „постачало" депо ім. Леніна, які на обід відстоювалися на КП.

15 грудня 1957 року маршрут № 29 подовжено до Рембази, депо ім. Леніна випускало на нього вже 9 вагонів; маршрут № 22 пішов до Рембази з 10 лютого 1958 року, а з 10 травня обидва маршрути пішли до ЗЗБК.

У зв'язку з розбудовою трамвайної мережі змінилися й автобусні маршрути, частина з них дуже нагадує сьогоднішні трамвайні (маршрути подаються станом на кінець 1957 року згідно довідника „Вулиці Києва", 1958 рік):