Добропілля відноситься до тих міст Донбасу, де тролейбусний транспорт з'явився відносно давно - з 1968 року. Причина була традиційною - потреба зв'язати шахту „Алмазна" (тоді - ім. РСЧА) з містом, тому і тролейбус будувався коштом шахти. У кращі роки (починаючи з 1979) у місті діяло два маршрути: № 1 (Шахта ім. РСЧА - просп. Перемоги) та № 2 (РМЗ - шахта "Добропільська"), на які випускалося відповідно 7 (з них 2 пікові) та 3 машини. Коли 2004 року ситуація з тролейбусним парком стала критичною, випуск на маршрут № 2 було припинено, згодом маршрути намагалися об'єднати, утворивши таким чином єдиний маршрут (Шахта „Алмазна" - РМЗ), проте нерівноцінність пасажиропотоків у центрі міста та в районі РМЗ змусили від ідеї відмовитися та повернутися до початкового варіанту маршруту № 1 (Шахта „Алмазна" - просп. Перемоги), на який на даний момент випускається 1 або 2 тролейбуси залежно від ситуації у парку. Мережа на колишньому маршруті № 2 підтримується у належному стані та перебуває під напругою. Цікавою особливістю Добропільського тролейбусу є те, що він працює майже цілодобово (перерва у русі між 1-15 та 3-10).

1999 року, вочевидь, щоб ввести в оману „ворогів", тролейбусам, що на той момент перебували на інвентарі, змінено нумерацію на тризначну, причому без особливої системи. Саме тоді тролейбус став підпорядковуватися автобазі, і тролейбусам дали вільні номери. З певною підставою можна стверджувати, що більшість тролейбусів ЗиУ-9 1989 року випуску стали 5хх, тоді як 1987 року - 6хх. Теперішній тролейбус № 705 відразу одержав такий номер.

Організаційно в місті немає аналога тролейбусного управління. Тролейбусне депо підпорядковується підприємству „Добропільвугілля" і до 1989 року включно тролейбус мав статус відомчого.

Повна назва підприємства: ДП "Донецька вугільна коксівна компанія", ВП "Управління автотранспорту", ВСП "Добропільська автобаза"