Побувавши у Калькутті та проїхавши трамваєм, можна здійснити подорож у часі, оскільки і кабіна водія, і звуки під час руху дуже нагадують роботу вагонів типу МТВ. А вже за методом посадки та швидкістю руху цілком можна вважати, що так їздили наші предки. Щоб дістати можливість вийти з вагону, треба смикнути за мотузку один раз (це може робити як кондуктор, так і пасажир), тоді як відправлення вагону може давати тільки кондуктор, смикнувши за мотузку двічі. При цьому вагони рідко коли зупиняються до повної зупинки, тобто треба встигнути вискочити (або вскочити) на ходу. Одного разу мені здалося, що швидкість завелика, і вдалося вскочити тільки у другий вагон, який водночас є вагоном другого класу. Можливо, саме тому вагони мають таку незвичну конструкцію, коли обидва своїми кінцями перебувають на одному візку, хоча й напрошується вузол зчленування, і, відповідно, можливість утворення одного довгого вагону, проте тоді порушиться система класів. Отже, перший відсік вагона (так, мабуть, буде правильніше, оскільки формально двовагонний поїзд не може бути розділений і має один номер) є вагоном першого класу, і має більше місць для сидіння, ніж вагон другого класу. У вагоні першого класу є також великі вентилятори та написи англійською мовою, колись також вони вирізнялися комфортнішими сидіннями, проте тепер, коли всі вагони пройшли ремонт, сидіння є уніфікованими в обох класах. Частина кожного з вагонів ближче до середнього візка призначена для проїзду жінок. Колись цієї традиції суворо дотримувалися, а зараз там подекуди можна побачити й чоловіків (сам проїхав кілька зупинок), але цілком можливо, що за умов, коли вагон переповнений, і місця зайняті, жінки все-ж мають пріоритет у своїй секції. Переконатися у цьому мені не вдалося, оскільки жодного разу я не бачив переповненого вагону, на відміну від тих же автобусів. Ще один доказ більшої комфортності трамваю, хоча насправді це скоріше пов’язане з тим, що трамваї курсують не дуже регулярно і на невеликій швидкості, тому більшість пасажирів віддає перевагу автобусам. Що стосується типів вагонів, то тут я традиційно не можу поділитися особливою інформацією. Розшукати щось детальне в Інтернеті мені не вдалося, а на самих вагонах, навіть на тих, які візуально мало чим відрізняються є написи, що зазначають як виробника або “Burn Manufacturers, Howrah”, або “Jessop”. При цьому для першого ставиться також рік виробництва вагону. Саме тут я з великим подивом побачив, що найстаріший з вагонів, яким я їхав, був 1982 року випуску, а найновіший – 1988. Але виходячи з зовнішнього вигляду, вагони серії 400 та 500 мають бути старішими. Цікаво, що на цих двох серіях, а також на 300, нумерація вагонів здійснюється арабськими цифрами, тоді як на інших серіях – бенгальськими (за деякими винятками).
Вартість проїзду базується на зональному принципі, при цьому переважна більшість маршрутів має дві зони. Яка сама відстань покладена вирізняти зони, мені взнати не вдалося. Різниця в оплаті між зонами невелика: для першого класу - 4,00 та 4,50 рупій, а для другого - 3,00 та 3,50. При цьому 4,50 рупій - це лише трохи більше, ніж 50 коп.
Поділ вагону на класи та секції показаний на малюнку:
Невідомо, чи взагалі існують дані про загальну кількість вагонів, які будь-коли експлуатувалися, не кажучи вже про теперішній стан. Різні джерела подають дані про максимум 50% випуск вагонів на лінію, а кількісно це 170-180 вагонів, проте невідомо, наскільки ці дані актуальні. Також зазначалося, що зараз на кожен вагон припадає близько 40 осіб обслуговуючого персоналу. Та ж веб-сторінка компанії СТС востаннє оновлювалася 2001 року. Ще наприкінці минулого століття на лінію виходило близько 300 вагонів, а у 1980-і їхня кількість сягала 500. Так чи інакше, до мене в об’єктив потрапило 119 вагонів, включаючи кілька на території депо. Нефункціонуючі зараз депо також містять певну кількість вагонів, номери яких ідентифікувати не вдалося. На головній трамвайній кінцевій Esplanade є щось по типу Служби руху, де сидить кілька осіб, які, певно, мають відстежувати дотримання графіку руху. Атмосфера нагадує радянські фільми 1970-х років, це стосується як обстановки, так і методів роботи. Тому одержати якої-небудь потрібної мені інформації так і не вдалося.
Фото трамваїв
та автобусів
представлені в окремих галереях
