Розробки
проекту тролейбуса підвищеної місткості розпочались 1965 року під
керівництвом головного конструктора КЗЕТ В. Мишакіна за участі
конструкторів
А. Банника (розробка кузову), В. Пігіна,
А. Болдецького та
Е. Шкловського (електрообладнання). У проекті також брали
участь студенти
Харківського інституту інженерно-комунального будівництва (ХІІКБ)
–
І. Сєрий, А. Бобришев, А. Сиротенко
(механічна частина),
С. Воробченко, В. Буланча та інші. У результаті 1966
року з’явився
дослідний зразок тролейбуса „Київ-6”
(К-6). В конструкції нової моделі було застосовано окремі вузли й
системи, що
виправдали себе на попередній серії – К-4, а також на чеських
машинах. Вперше у
вітчизняній практиці розроблено та побудовано тридверний кузов. Вікна
були зі
збільшеними кватирками, пасажирський салон мав чотирирядне розміщення
сидінь.
На шасі встановили мости типу МАЗ-500 з бездисковими колесами, редуктор
з
розвантаженими напівосями типу МАЗ-503, також запровадили
пневмопідсилювач
керма. Штанговловлювачі стали простішими та надійнішими за конструкцією
порівняно з чеськими. Пневматичне та електричне обладнання машини було
аналогічне моделі ЗиУ-5 (окрім використання для приводу дверей трьох
циліндрів
з електропневмовентилями), оскільки було стандартним для усіх
тролейбусів
вітчизняного виробництва, а отже конструктори К-6 мали змогу тільки
вдосконалювати схему для покращення динамічних характеристик машини.
Тролейбус
цієї моделі, як і ЗиУ-5, експлуатувався у депо № 2, мав інвентарний № 546, у
дослідну експлуатацію на маршрут № 6 вийшов 1 березня 1968 року, а з 15
вересня
того ж року був переведений в експериментальний і в подальшому став
основою для
серійного виробництва моделі, яка отримала індекс
„А”. Тролейбус № 546 спочатку
передали до Чернігова, згодом повернули на КЗЕТ, і лише 1974 року після
ремонту
передали в Черкаси, де він працював до списання.
Порівняно
з „Київ-6” кузов тролейбусів „Київ-6А” мав поліпшений дизайн.
З 1969 року для шасі почали
використовувати угорські ведучі мости “Raba”,
дещо
змінилось облаштування салону. Загалом, до зняття з виробництва у 1973
році,
КЗЕТ виготовив 336 тролейбусів „Київ-6”, які
працювали майже в усіх тодішніх
тролейбусних господарствах України. Ці машини активно працювали до
кінця
1970-х, останні з них були списані в середині 1980-х.
Починаючи з 1967 року під керівництвом завідуючого лабораторією науково-дослідного та конструкторсько-технологічного інституту міського господарства (НДКТІ МГ) Л. Збарського проводились розробки першої у СРСР та Східній Європі ТІСУ. За аналог розробки було взято схему німецької фірми „АВВ” застосовану на тролейбусах м. Цюріха (Швейцарія). Схему суттєво вдосконалили, про що свідчить отримане авторське свідоцтво, до якого неабиякий інтерес виявляли провідні японські спеціалісти. 1968 року ТІСУ змонтували для натурних випробувань у салоні 9Tr. Обкатка цієї машини підтвердила дієздатність системи та наступного року, завдяки активній підтримці тодішнього начальника КТТУ В. Дьяконова, ТІСУ було обладнано серійний К-6. Цей тролейбус, що отримав назву „Київ-6Т” та інвентарний № 547, надійшов до депо № 3, яке на той час стало „полігоном” для випробування нової техніки, та працював на маршруті № 9, починаючи з 17 квітня 1972 року. Випробування показали високу надійність київської розробки, тому в подальшому планувалося обладнати ТІСУ ще 10 одиниць К-6 та 10 трамвайних вагонів Т-3. У 1973 році систему після доробок, внаслідок яких вона стала безконтактною та безрелейною, навіть використали на одному з тролейбусів ЗиУ-9 м. Харкова. Проте через відсутність фінансування подальші роботи НДКТІ МГ з цієї тематики було припинено. 1974 року ТІСУ з К-6Т, як і з решти дослідних зразків, було демонтовано. А тролейбус № 547, як і № 546, також відправився працювати у Черкаси.